Артроз гомілковостопного суглоба - це дегенеративно-дистрофічне ураження хрящової пластинки зчленування і кістки, що підлягає.
Про хворобу, загострення та прогресування процесу
Хвороба первинно починається з ураження хрящової основи суглоба. Під впливом несприятливих факторів хрящ стоншується, розволокається і розтріскується, що сприяє оголенню кістки, що підлягає. Під час рухів у суглобі оголена кістка зазнає нефізіологічного навантаження, тому намагається «захиститися». Це провокує компенсаторний остеосклероз (ущільнення) у підхрящовій зоні, що підлягає, а також розвиток вторинних субхондральних кіст. У відповідь порушуються ідеальні взаємини суглобових поверхонь, що ще більше посилює патологічний процес. При прогресуванні захворювання новостворена кісткова тканина по краях формує розростання (остеофіти), які спричиняють інтенсивний больовий синдром.
Деформуючий остеоартроз гомілкостопа може бути спровокований різними факторами. Це можуть бути генетичні, травматичні, ростові та метаболічні умови. Початкове руйнування суглобового хряща поступово призводить до поразки всіх тканин синовіальних суглобів.
Основними клінічними ознаками остеоартрозу є біль та обмеження рухливості в гомілкостопі. Для захворювання також характерний симптом крепітації (хрускоту), періодична поява випоту в синовіальній порожнині, а також вторинне розвиток запального процесу. Встановити правильний діагноз окрім клінічного огляду допомагає ультразвукове сканування зчленувань та рентгенографія. У складних випадках може знадобитися проведення комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.
Лікування артрозу гомілковостопного суглоба проводиться, як правило, консервативними методами. Для покращення функціонального стану хрящової пластини призначаються хондропротектори, у т. ч. із внутрішньосуглобовим способом введення. Купірувати больовий синдром допомагають нестероїдні (а особливо важких випадках і стероїдні) протизапальні препарати. При вираженому руйнуванні суглоба проводиться ендопротезування з використанням протезів третього покоління, що повністю інтегруються з кісткою.
Види
Що означає артроз гомілковостопного суглоба з урахуванням механізмів розвитку? Згідно з класифікацією, виділяють 2 варіанти захворювання:
- первинний остеоартроз, який також називається ідіопатичним, коли встановити справжню причину захворювання навіть при проведенні найсучаснішого обстеження не вдається;
- вторинний артроз, який обумовлений впливом чітко окресленого причинного фактора або перерахованих вище факторів.
У клінічній медицині виділяють 6 ступенів артрозу гомілкостопа:
- при першому ступені – поверхнева зона хряща не пошкоджена, проте відзначається набряк і розволокнення матриксу, проліферують хондроцити, при цьому змінюється тип колагену, що синтезується ними (в нормі хрящова пластина утворена колагеном другого типу, а при артрозі він замінюється на менш міцний колаген третього типу;
- при другому ступені порушується цілісність поверхневої зони хрящової пластини, змінюється розташування хондроцитів у глибокій зоні;
- при третьому ступені прогресування патологічного процесу призводить до появи вертикальних тріщин;
- при четвертому ступені відшаровується поверхнева зона хряща, з'являються ерозовані поверхні та кісти;
- п'ятий ступінь характеризується оголенням кістки, що підлягає;
- при шостому ступені в кістковій тканині відбуваються компенсаторні зміни, які полягають у її ущільненні, утворенні остеофітів та мікропереломів.
Симптоми
Основний прояв артрозу гомілковостопного суглоба – це біль. Відмінними характеристиками больового синдрому при цьому захворюванні є:
- стартовий характер болю, коли вона максимально виражена на початку руху;
- механічний характер, який призводить до посилення больових відчуттів у процесі фізичного навантаження та при тривалій ходьбі;
- нічний ниючий біль, зумовлений внутрішньокістковим застоєм венозної крові;
- блокадна біль – це заклинювання в гомілкостопі, у якому людина неспроможна ні зігнути, ні розігнути ногу, т. к. значно посилюється біль (блокада виникає за рахунок застрягання фрагментів омертвілого хряща між суглобовими поверхнями);
- метеорологічна залежність – біль посилюється при зміні погоди, при похолоданні та підвищенні вологості атмосферного повітря.
Артроз гомілкостопу - це хронічний процес. Больові періоди, які свідчать про загострення захворювання, чергуються з безболевими. При прогресуванні остеоартрозу міжрецидивний період коротшає, і певному етапі болю можуть стати постійними.
Причини артрозу гомілковостопного суглоба
У середньому у людей, починаючи з віку 30 років, відбувається поступове руйнування хрящової пластини, що випереджає швидкість утворення нового хряща. Тому поширеність захворювання зростає із віком. Є також певні ґендерні особливості. Так до настання менопаузи жіночі суглоби захищені від руйнування. З початком менопаузального переходу протективна дія естрогенів поступово зменшується, тому починаючи з 50 років частота патології у чоловіків і жінок вирівнюється.
Виділяють такі причини артрозу гомілковостопного суглоба, які призводять до того, що процес ресинтезу хрящової тканини не встигає перекривати катаболізм (руйнування) хряща:
- перенесені травматичні ушкодження (особливу небезпеку становлять стрибки на ноги з висоти);
- попередні запальні поразки суглоба;
- деформації гомілкостопа, які можуть бути пов'язані з плоскостопістю, варусною або вальгусною установкою стопи;
- спадкові колагенопатії, зокрема, що стосуються синтезу колагену 2-го типу;
- дисплазії гомілковостопного суглоба;
- надлишкова маса тіла, що збільшує навантаження на гомілковостоп і сприяє «стиранню» хрящових прошарків;
- постменопаузальний період (середній вік стійкого припинення менструацій у жінок припадає на 50-52 роки);
- метаболічні розлади;
- малорухливий спосіб життя;
- перенесені ортопедичні втручання на суглобі;
- повторювані переохолодження.
Діагностика
При підозрі на остеоартроз гомілковостопного суглоба лікар рекомендує програму додаткового дослідження. Вона може складатися з таких методів:
- ультразвукове сканування – дослідження дозволяє оцінити стан м'якотканних структур суглоба (хряща, синовіальної сумки та навколишніх тканин), це найбільш інформативний метод для ранньої діагностики артрозних змін;
- рентгенографія – цей метод в першу чергу оцінює будову кісткових тканин, допомагає виявити субхондральний остеосклероз, наявність кіст у підхрящовій зоні, а також візуалізувати остеофіти (за допомогою рентгенографії виявити початкові зміни остеоартрозу, що вкрай захоплюють хрящову пластинку).
У важких клінічних випадках для деталізації стану гомілковостопного суглоба може застосовуватися комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. Кожен із цих методів дозволяє отримати пошарові скани (крок сканування 2-3 мм) досліджуваної області та оцінити стан внутрішньо- та позасуглобових структур гомілкостопу.
Думка експерта
Проведені дослідження довели, що гормони беруть активну участь у процесах росту та диференціювання хрящової тканини. Встановлено, що на хондроцитах є рецептори до тиреоїдних гормонів, інсуліну, глюкокортикостероїдів, соматотропного гормону, чоловічих та жіночих статевих стероїдів, а також до пролактину. Розлади ендокринної регуляції вважаються важливим причинним фактором, який здатний порушити баланс між процесом утворення та руйнування хряща, призводячи тим самим до дистрофії та дегенерації. Тому так важливо стежити за станом ендокринно-метаболічних реакцій в організмі, проводити скринінгові обстеження для оцінки функціонального стану щитовидної залози та за перших підозрілих симптомів звертатися до ендокринолога.
Лікування артрозу гомілковостопного суглоба
Лікування артрозу на початкових стадіях проводиться консервативними методами. Вчасно розпочата терапія дозволяє захистити суглоб від руйнування та відстрочити або зовсім уникнути необхідності хірургічного втручання. Якщо захворювання виявлено на стадії значного руйнування хрящової пластини та супроводжується тугорухливістю, що порушує активність людини, показано ендопротезування.
Консервативне лікування
Консервативне лікування артрозу починається із створення сприятливих умов функціонування суглоба. Рекомендуються:
- регулярні заняття лікувальною фізкультурою, корисні також плавання, аквааеробіка;
- нормалізація маси тіла (за її надлишку);
- використання милиць або ортопедичних тростин у період загострення процесу;
- носіння зручного ортопедичного взуття.
Для покращення стану хрящової пластини використовуються хондропротектори, які вводяться переважно усередину суглоба. Відновлює стан хрящової пластини гіалуронова кислота та PRP-терапія (плазмотерапія). Для усунення болю проводиться симптоматичне лікування з використанням нестероїдних протизапальних засобів.
Хірургічне лікування
Протезування гомілковостопного суглоба – завдання досить складне, тому хірурги сучасного медичного центру суворо дотримуються сучасної методології операції, що дозволяє домагатися найкращих терапевтичних результатів. Нині під час цієї операції застосовуються лише імпланти третього покоління, які вимагають видалення лише незначного кісткового фрагмента. Ці протези стимулюють остеокласти (клітини, що утворюють кісткову тканину), тому добре зростаються з великогомілкової, малогомілкової та таранної кісткою, що забезпечує особливу міцність конструкції. Унікальна особливість протеза третього покоління полягає в тому, що він дозволяє рухатися не тільки основному суглобу, але і зчленування між мало-і великогомілкової кісткою, тим самим рівномірно розподіляти навантаження на зчленування.
Хірургічне втручання з ендопротезування гомілкостопа також передбачає виправлення наявних деформацій та зшивання пошкоджених зв'язок. Це створює сприятливі умови підтримки стабільності суглоба і повноцінного забезпечення його функций.
Профілактика артрозу гомілковостопного суглоба
Профілактика артрозу гомілковостопного суглоба полягає у дотриманні наступних рекомендацій:
- носіння зручного та несдавлюючого стопу взуття, використання ортопедичних устілок;
- виконання посильних фізичних вправ;
- використання спеціальних фіксаторів гомілкостопу при заняттях професійним спортом;
- вилучення стрибків на стопи з висоти;
- своєчасна корекція супутніх деформацій нижньої кінцівки.
Реабілітація
Після ортопедичного втручання проводиться тимчасова іммобілізація оперованого суглоба. Період знерухомленості дозволяє створити оптимальні умови для відновлення кісткової тканини та допомагає імпланту найбільш повно інтегруватися. Після зняття гіпсової пов'язки показано оздоровчу гімнастику під контролем лікаря лікувальної фізкультури, масаж та фізіопроцедури.
Питання та відповіді
Який лікар лікує артроз гомілкостопа?
Діагностикою та лікуванням захворювання займається лікар травматолог-ортопед.
Що таке артродез?
Артродез - це варіант хірургічного втручання, який раніше застосовувався при артрозі гомілкостопа. Операція передбачає знерухомлення суглоба, що негативно відбивається на ході, але дозволяє купірувати біль. Тому ендопротезування вважається більш оптимальним та фізіологічним варіантом хірургічного лікування остеоартрозу гомілкостопа.
Чи можна займатися спортом після протезування гомілковостопного суглоба?
Після встановлення імпланта третього покоління людина може займатися «щадними» видами спорту – лижний біг, плавання, велосипедна їзда, допустимо також легкий біг підтюпцем. Слід уникати ударних спортивних навантажень – швидкого бігу, футболу, тенісу, боротьби.